240 років із дня народження Зоріана Доленги-Ходаковського

240 років із дня народження Зоріана Доленги-Ходаковського (справжні ім’я та прізвище - Адам Зоріан Чарноцький), фольклориста, етнографа, археолога

Зоріан Доленга-Ходаковський польський етнограф і археолог-аматор, один із засновників української фольклористики. 1814-–819 подорожував по Україні, а також Півдні Білорусі та Польщі, збирав і записував народні пісні, казки, повір’я, загадки, обряди, звичаї, намагаючись знайти відповідь на питання щодо етногенезу слов’ян (слов’янської спільності та прабатьківщини слов’ян) і давньої слов’янської історії та культури. Видав працю «Про слов’янство перед християнством». Описав багато городищ і курганів у Галичині, на Волині й Поділлі. На матеріалі розкопок прагнув розробити теорію про єдність праслов’янської культури.

Народився Адам Чарноцький 5 січня 1784 року у селі Гайна, неподалік містечка Несвіж Новогрудського повіту Новогрудського воєводства Речі Посполитої, теперішнього Логойського району Мінської області Білорусі, в шляхетській родині Якуба Чарноцького та Ельжбети з князівського роду Бородзичів. Батько – Якуб Чарноцький працював управителем у чужому маєтку.

По смерті матері, у 1792 році, Адам виховувався в домі багатого родича Ксаверія Чарноцького – голови Слуцької повітової управи. Там він здобув початкову домашню освіту, а потому вчився у Слуцькому повітовому училищі. Ще у час навчання в Адама Чарноцького з’явилася пристрасть до історії, географії, старовинних книжок, рукописів, збору місцевих повір’їв, переказів і пісень.

У 1800 році здав випускні іспити, приватно студіював право в новогрудківського адвоката, надавав допомогу жителям у різних судових процесах. Згодом працював помічником керуючого та керуючим у новогрудського воєводи графа Юзефа Неселовського. Відвідував місцеві архіви, вивчав старовинні документи, прислухався до усної народної поетичної творчості, записував та опрацьовував різноманітні етнографічні й історичні матеріали.

У 1812 році під іменем Зоріана Любранського брав участь в наполеонівських походах у складі французької армії. Згодом звільнився з військової служби і, щоб не бути виданим уряду Олександра І, 1814 року поселився в Україні. Відтоді назавжди змінив своє справжнє ім’я на прибране: Зоріан Доленга- Ходаковський. Саме під цим псевдонімом він увійшов в історію слов’янознавства.

Того ж року перебрався до Кременця. Там чотири роки працював у бібліотеці Вищої Волинської гімназіх та у приватній бібліотець Тадеуша Чацького в Порицьку Впродовж 1816-1817 років наполегливо і невтомно збирав усну народну творчість, музично-пісенний фольклор Галичини та Волині.

У 1817 році на короткий час вибрався з Кременця до Польщі, а на початку 1818-го відвідав Перемишль. Вивчав архітектуру міста, мандрував навколишніми українськими селами Надсяння, збирав фольклорний музично-пісенний матеріал.

До 1819 року записав 1631 пісню: 199 польських, 128 білоруських, 49 російських, 1 чеську і 1354 українських. До його колекції увійшли й фольклорні матеріали, зібрані в Кременці, Вишнівці, Збаражі, Шумську, Лозах, Шилах, Мусорівцях, Онишківцях, що на Тернопільщині.

Із збірника Зоріана Ходаковського користали Микола Максимович, Володимир Антонович, Михайло Драгоманов, Володимир Гнатюк.Та в їхніх виданнях записи пісень були опубліковані лише частково. Більшість зібраного матеріалу, зберігалася в рукописах та копіях. Із власноручних записів збирача нині відомі лише три збірники — два, писані латинкою, один — російським правописом початку XIX століття.

У найбільшому рукописному збірнику налічується 1019 пісень. Він перебував в архіві Наукового товариства імені Тараса Шевченка у Львові, згодом — в особистому архіві секретаря Товариства Володимира Гнатюка, а до 1967 року в його швагра Івана Боднара — колишнього професора Тернопільської української гімназії. Відтак, як стверджував директор Велеснівського етнографічно- меморіального музею Володимира Гнатюка–Остап Черемшинський, Іван Боднар передав його до Велеснева.

Лише 1974 року в серії «Український фольклор» було опубліковано найповніше зібрання — «Українські народні пісні в записах Зоріана Доленги-Ходаковського (з Галичини, Волині, Поділля, Придніпрянщини і Полісся)», що побачило світ у видавництві «Наукова думка» в Києві.

Василь Доманицький, Іван Франко, Філарет Колесса сходилися на думці, що Зоріан Доленга-Ходаковський був першим збирачем українських народних пісень на початку XIX століття і «тільки нещаслива доля літературного скарбу Ходаковського позбавила його почесного місця першого українського етнографа, який кількістю матеріалів перевищував усіх українських етнографів того часу…»

17 листопада 1825 року земні мандри «Іоана Предтечі слов’янської археології і фольклористики», як називав його Іван Франко, завершилися. На 41 році життя Зоріан Доленга-Ходаковський раптово помер. «За хвилю морального вдоволення, після тяжких пригод, він заплатив своїм життям», – зробив висновок дослідник життя і творчості Ходаковського Василь Доманицький.