160 років з дня народження Івана Їжакевича
Іван Їжакевич, художник, графік, письменник, народний художник України народився 18 січня 1864 р. у с. Вишнопіль на Черкащині, був старшим з 12 дітей у бідній селянській родині. Мати мріяла, аби він став священником. Самотужки навчившись читати і писати, у 12 років майбутній художник вирушив до Києва, де дядько влаштував його посохоносцем до архієрея у Братському монастирі. Проте завдяки наполегливості і працелюбству хлопця, його талант знайшов собі дорогу: уже за якийсь час дядько, помітивши здібності племінника до малювання, віддав його до іконописної школи в Києво-Печерській Лаврі. По її закінченні Іван Їжакевич вступив на навчання до рисувальної школи Миколи Мурашка, де одночасно працював помічником свого учителя, аби мати змогу платити за уроки. Згодом молодий художник продовжив свою освіту вже у Петербурзькій Академії мистецтв.
Ще у роки навчання до І.Їжакевича прийшло перше визнання і підтримка авторитетних майстрів. Разом з іншими учнями у М.Мурашка молодий художник брав участь у реставрації фресок в Кирилівському монастирі під проводом М.Врубеля і А.Прахова, зокрема, створив образ Богоматері на хорах. Вважається, що саме М.Врубель порадив 20-річному Іванові вступати до Академії, де його роботи неодноразово отримували відзнаки. У той же «петербурзький» період він став доволі популярним художником-ілюстратором, чиї роботи виходили на сторінках численних журналів.
У розмаїтті художніх робіт І.Їжакевича немало полотен з яскраво вираженою українською народною тематикою. А в розписі храмів в образах святих можна було впізнати рідних і знайомих художникові людей. Доволі широким було й коло жанрів і технік, в яких працював автор: це і станковий живопис, і іконопис та розписи храмів, у царині ілюстрацій – меццо-тинто (наприклад, ілюстрації до «Кобзаря» Т.Шевченка 1939 р.) та гризайль. Останню з названих технік І.Їжакевич досконало опанував ще у 1890-х. Її особливістю є те, що малюнок виконується в тонових градаціях одного кольору, найчастіше – сірого або сепії. І.Їжакевич ілюстрації в техніці гризайль створював у два кольори, що дозволяло мінімальними засобами досягти значного художнього ефекту. Саме цю техніку згодом І.Їжакевич використав, створюючи ілюстрації до повісті М.Коцюбинського «Fata morgana».
Більша частина життя І.Їжакевича минула в Україні і, зокрема, в Києві. Працював у рисувальній школі в Києво-Печерській Лаврі, вчителював у середній школі, створював транспаранти і декорації для робітничих клубів, був активним учасником професійної спілки художників. За будь яких умов лишався надзвичайно людяним і продовжував творити. У роки І світової війни митець проілюстрував Буквар українською мовою і написав кілька п’єс з сільського життя та підібрав до них музичний супровід. Під час Другої світової війни уже літній художник лишався в Києві, працював над ілюстраціями до «Енеїди», розписував Свято-Покровську Подільську церкву. А вже в повоєнні часи, за спогадами онуки О.Кошиця Оксани Анатоліївни Кошиць-Шевчук, продав улюблену скрипку і віддав кошти її матері Надії, яка тільки-но повернулася з Архангельських таборів для політв’язнів, аби тій було за що ростити доньок. І навіть у найсуворіші богоборницькі часи І.Їжакевич не полишав писати ікони та оздоблювати храми.
Відійшов у вічність митець 19 січня 1962 р. Місцем його останнього спочинку став Байковий цвинтар у Києві. За 98 років свого надзвичайно плідного життя І.Їжакевич створив близько 20 тисяч мистецьких робіт у галузі станкового живопису, графіки, зокрема, сотні ілюстрацій до книжок творів класиків української літератури: І.Франка, М.Коцюбинського, В.Стефаника, І.Котляревського, Т.Шевченка, М.Гоголя, Г.Квітки-Основ’яненка тощо. Долучився до розпису десятків храмів у різних куточках України і поза її межами. Пам’ять про митця і нині живе в назвах вулиць і закладів, з якими була пов’язана його доля, та найголовніше – в його роботах, що досі є окрасою храмів або ж зберігаються у численних музейних та приватних колекціях.
