130 років з дня народження Павла Дубрівного

130 років з дня народження Павла Дубрівного, український військовика, старшини 1-ї козацько-стрілецької (Сірожупанної) дивізії, учасника Першого зимового походу Армії УНР, кавалера ордена Залізного хреста, автора спогадів «Перша Українська Стрілецько-Козацька дивізія»

Павло Омелянович Дубрівний народився в козацькій сім'ї 14 січня 1894 року в містечку Синявка Сосницького повіту на Чернігівщині. 1914-го закінчив Новомлинську вчительську семінарію. До 1915 року працював учителем у залізничній школі на ст. Чарджоу у Середній Азії. Звідти його покликали до російської армії. У березні того ж року в Карпатах потрапив в австрійський полон.

Перебував у таборі Фрайштадт, українізованому Союзом визволення України. До 1918 року брав активну участь у культурному і громадському житті. Був почесним членом фрайштадтської "Просвіти" ім. Михайла Драгоманова (1918) та активним учасником формування українських військових частин (з полонених колишньої російської армії).

У березні 1918 року у складі Січового куреня ім. гетьмана Петра Дорошенка прибув до Володимира-Волинського. «По приїзді вже сформованої дивізії сірожупанників на Україну я звільнився з війська і в вересні м-ці р. 1918 вступив слухачем на Київські інструкторсько-кооперативні курси при Центральному Укр. Кооп. Ком., де прослухав повний курс, – згадував він. – Але хвиля повстання проти «Скоропадщини» захопила (мене) і знову кинула до лав Української Армії. Ввесь час української визвольної боротьби знаходився в рядах козацтва дивізії сірожупанників, займаючи ріжні старшинські посади: ад'ютанта, інструктора, скарбника дивізії, державного інспектора полку, начальника культурно-освітнього відділу та ин.»

В листопаді р. 1920 з армією УНР був інтернований поляками до табору Каліш. В червні 1922 р.  був прийнятий на матуральні курси при Українській господарській академії в ЧСР., де склав іспит зрілості 26 червня 1923 р. Забув написати Дубрівний, що був учасником Першого зимового походу Армії УНР, за який отримав Залізного хреста.

Після завершення УГА працював у Львові у товаристві "Сільський господар" редактором журналу "Сільський господар". Згодом влаштувався в Яворові у філії "Сільського господаря", а тоді повітовим агрономом у Калуші.

З 1944 року проживав у таборі Байронті у Німеччині. Викладав в УТГІ в Реґенсбурзі. Переїхавши до США, був активний в Українській війльній академії та Науковому товаристві ім. Шевченка в Нью-Йорку. Впродовж року очолював Товариство українських інженерів у Філадельфії.

Помер 10 липня 1975 року у Віппанах (штат Нью-Джерсі). Похований у Бавнд-Бруку.