110 років з дня народження Миколи Амосова
Сьогодні ім’я Амосова відомо у всьому світі – як світила хірургії, винахідника, людини з великої літери та, що важливо, українця. Бо хоча й народився не в Києві, саме тут мине більша частина його життя – сповнена слави, значних відкриттів та неймовірних мрій. Багато з них винахіднику вдалося втілити: хірургія, анестезіологія, письменництво, біокібернетика, соціологія – складно знайти галузь, в якій би не відзначився Амосов.
Народився Микола Амосов 6 грудня 1913 року. У 1952 році приїхав до Києва, де став працювати в Українському НДІ туберкульозу імені академіка Яновського, вже маючи багатий досвід роботи хірургом. Лише під час Другої світової війни через його відділення в польовому госпіталі пройшли понад 40 000 осіб. І жоден не помер від втрати крові. Неймовірно – особливо, якщо пригадати дні, коли на п’ять польових медиків набиралось понад дві з половиною тисячі поранених.
Далі – примусове «відрядження» до Маньчжурії, де разом з дружиною лікували хворих на тиф… Потім – сфабрикована заздрісником справа, від якої врятувала лише смерть Сталіна.
Київ відкрив перед Амосовим багато нових можливостей – зокрема, поїздки на міжнародні конференції. Вже у 1955 Микола Михайлович вперше познайомився зі світовою хірургією. Цей досвід назавжди змінив життя Амосова та історію української медицини. Зокрема, Микола Михайлович став свідком операції на серці з використанням апарату штучного кровообігу. Складна конструкція викликала щире захоплення та навіть легку заздрість: на той час в Києві нічого подібного не було. Тут і придався інженерний досвід з першого вишу: одразу після конференції на всі наявні гроші вчений придбає необхідні трубки та трохи ліків.
Складно повірити, але саме з цього невеличкого внеску почалася сучасна історія української кардіології. Щойно повернувшись до Києва, Амосов сів за креслення та всього за тиждень створить перший ескіз. Ще за два місяці світ побачив український апарат штучного кровообігу.
Невдовзі виявилось, що самого апарату недостатньо. На жаль, диво-машина Амосова виявилась не здатною підтримувати життя пацієнта довше ніж пів години. Хоча мала і свої переваги – наприклад, для її використання потрібно було всього 750 мл крові, тоді як закордонні аналоги використовували щонайменше три літри. Новою метою геніального хірурга стало вдосконалити роботу апарата, зберігши його економічність. Близько трьох років Микола Михайлович разом з медперсоналом клініки та інженерами-ентузіастами вдосконалював неслухняний прилад. Успіх прийшов до винахідника у 1960 році, коли він вдало прооперував хлопчика із важкою тетрадою Фалло – складною і незмінно смертельною (без медичного втручання) серцевою вадою.
Після вдалого експерименту партійною верхівкою було прийнято рішення нагородити Миколу Михайловича Ленінською премією. Та Амосов визнання не прагнув, грошей – теж. Жив скромно, чесно: відмовлявся від конвертів після операцій, не приймав навіть квіти. Та й з партією стосунки мав напружені: недолюблював комуністів, пояснюючи тим, що пам'ятає гріхи – їхні та їх вождів. Роботи теж не бракувало: поки про нього говорив весь світ, геніальний лікар уже бідкався, що не може допомогти людям з набутими вадами серця. Таким не достатньо просто зробити операцію – потрібна повна заміна клапана.
Втрутилася доля – адже в одній із закордонних поїздок Микола Михайлович придбав італійську вінілову сорочку. Складно повірити, але саме цей матеріал підійшов ідеально: він не викликав відторгнення та міг бути застосований в якості імпланта. Майже оселившись у приміщенні лабораторії, Амосов кроїв та зшивав тканину – адже клапан повинен бути рухомим! Перша операція пройшла успішно і дала змогу врятувати людей, які вважалися невиліковними. А в 1965 році вчений дістався до піка своєї кар’єри, вперше у світі винайшовши антитромботичні протези серцевого клапана – одні з найбезпечніших та найефективніших на той час.
Одним з найсуттєвіших доказів професійності Амосова є кількість наукових робіт, захищених під його керівництвом. А це аж 40 докторських і понад 150 кандидатських. Та й з-під пера самого Миколи Михайловича вийшло немало праць: щонайменше, 400, з них 19 – монографії. Вражає також кількість операцій: тільки на серці український лікар провів їх понад 6000.
У вільний час писав книги: найпопулярніша, «Роздуми про здоров’я», вийшла неймовірним накладом у 7 000 000 екземплярів. У 2008 ім’я лікаря увіковічили у списку найвидатніших українців всіх часів. В цьому почесному рейтингу Амосов поступився першим місцем лише Ярославу Мудрому. Зараз справу лікаря продовжують учні видатного хірурга.
У 2023 році 110 річниця від дня народження Миколи Амосова. Він доклав максимальних зусиль, щоб кожен українець міг отримати якісні медичні послуги. І хай науковцю не вдалося повністю подолати смерть, завдяки його роботі вона суттєво послабила свою хватку. Той розвиток кардіологічної галузі, який відбувся в Україні, став можливим саме завдяки таланту, зосередженості та альтруїзму Миколи Михайловича.
