Відзначається 140-а річниця від дня народження видатного українського мислителя Дмитра Донцова

 29 серпня 2023 року відзначається 140-а річниця від дня народження видатного українського мислителя Дмитра Донцова (1883–1973).

Дмитро Донцов є одним з найвидатніших  українських історіософів, ідеологом українського націоналізму. Він вплинув на цілу низку видатних українських поетів та письменників, таких як О. Теліга, Є. Маланюк. Ю. Липа та ін. Його погляди заряджали на боротьбу за Україну тисячі юнаків, що виборювали незалежність України у боротьбі проти одвічного російського ворога. Ідеї покоління українських націоналістів 1920-х–1940-х років є й зараз, у добу боротьби з російським агресором, надзвичайно актуальними.

Публіцист, мислитель, політичний діяч, перший голова Союзу Визволення України (СВУ) прожив довге життя. Він змінив більш як 30 місць проживання, ввів сам термін “свідомий українець”, користувався добрим десятком псевдонімів, надрукувався в 73 виданнях.

Батько майбутнього доктора філософії, Іван Дмитрович Донцов (1840-1894), мав репутацію людини передових поглядів. Він поклав край сімейній традиції хліборобів, здав лани в оренду, а сам оселився в Мелітополі, де створив компанію (представництво) із продажу сільськогосподарських машин. Він все життя цікавився українською культурою, мав у приватній бібліотеці твори: з одного боку – Миколи Гоголя, Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Олекси Стороженка, а з іншого – Ґеґеля, Ніцше та Шопенґауера. Людина широкий культурних запитів, він дбав про освіту дітей.

Дмитро ріс четвертою в родині дитиною і змалку виявив нахил до освіти. Наприклад, читати він навчився у шість років. Великий вплив на формування особистості хлопчини мав його дід за батьківською лінією, як тоді казали, свідомий українець.

У 1894 р. Дмитро Донцов опинився в Мелітопольському реальному училищі. Бо ж шостий, випускний клас закладу, сільськогосподарське відділення, готував фахівців за технічними та агрономічними спеціалізаціями, а також абітурієнтів для вищих технічних шкіл.

Як і в самій Таврії, в реальному училищі повітового містечка виховувалися діти різних народів. У ті роки Дмитро Донцов уперше замислюватися над тим, що таке національність?

Коли в останньому класі реального училища юнак заявив, що не бачить себе ні інженером, ні агрономом, – підтримку школяр знайшов у діда. Лише йому допитливий Дмитро зізнався, що мріє про Університет!

Так воно і сталося, у серпні 1900 р. Дмитро Донцов залишив Мелітополь і вирушив до Північної Пальміри. Довчившись у Царськосільській класичній гімназії чотири семестри, українець легко склав іспити і 21 серпня 1902 р. став студентом юридичного факультету Санкт-Петербурзького університету.

Працьовитістю молодий правник вражав. Подібно до губки, він всотував знання з історії, політики, філософії, юриспруденції. Особливо ретельно Дмитро Донцов студіював минуле України, її культуру. Найбільше допомагали книжки, видані за кордоном, зокрема в Галичині, але такі на руки студентам видавали тільки за клопотанням професорів. Доволі швидко юнак дійшов висновку: ліквідувавши Гетьманщину, Росія завжди тримала Україну в залежності, тому майбутнє його народу вирішуватиметься не в злуці з Імперією, а в боротьбі проти неї.

Продовжив навчання Дмитро у Віденському університеті. Там він зустрів  чарівну  українську студентку Марію Бачинську, з якою одружився у 1912 році.

Публіцистична діяльність Дмитра Донцова почалась у журналах «Дзвін» та «Украинская жизнь». На початку Першої світової війни, у 1914 році він став на чолі новоствореного Союзу визволення України (Львів). Він працювавтакож у Берліні і Берні., де поширював інформацію про проблеми українців.

У 1918 році  переїхав до Києва,  де став директором  Української телеграфної агенції (УТА),  що діяла  при  уряді   гетьмана  Павла Скоропадського.

У 1922 році Донцов з ініціативи Коновальця влаштовується редактором  «Літературно-наукового вістника», потім — часопису «Заграва». Навколо «Літературно-наукового вістника» згуртовує низку видатних письменників, есеїстів та ідеологів. Від 1945 року мешкав у Німеччині, потім – у Франції, Великій Британії, США. У 1947 році оселився в Канаді, викладав українську літературу в Монреальському університеті. Відійшов з життя навесні 1973 року. Ідеолога українського  націоналізму було поховано в Саут-Баунд-Бруці (США) на місцевому  українському кладовищі.

Дмитро Донцов залишив після  себе  колосальну  наукову і публіцистичну спадщину: «Націоналізм» (1926),  «Культура примітивізму» (1919), «Підстави нашої політики» (1921), «Наша доба і література» (1937), «Дух нашої давнини» (1944) та багато інших  праць.

За своє довге життя Донцов був знайомий з великою кількістю українських політичних, громадських, культурних діячів, мав серед них багато палких прихильників і ще більше – запеклих ворогів. Його публіцистичний стиль ніколи не виключав пристрасного картання своїх ідейних противників, викриття їх особистих провин. Його противники нерідко відповідали йому тією ж зброєю. Донцов ніколи не йшов на жодні компроміси з ворожими силами чи на тактичні поступки. Він невтомно пропагував ідею державності українського народу, безперервно кував його світогляд і «сталив» його характер. 

Фахівці Одеської національної наукової бібліотеки підготували добірку книжок як Дмитра Донцова так і, присвячених його життю та діяльності.