1874 – народився Августин Волошин, президент Карпатської України

150 років з дня народження Августина Волошина, політичного, культурного, релігійного діяча, президента Карпатської України

«Із гарячої любові до тебе, народе мій, бажаю, щоб ти чимскорше обновив свою церковну й народну єдність і щоб в будучности не дав себе розбивати чужими інтересами», – написав Августин Волошин у своєму заповіті.

Августин Волоши народився 17 березня 1874 року у селі Келечин на Закарпатті. Походив із родини сільського священника. Закінчив гімназію в Ужгороді, навчався на теологічному факультеті в Будапешті (не завершив через хворобу). В 1897-му висвячений на священника, служив капеланом. Закінчив педагогічну школу в Будапешті. Був професором, пізніше директором учительської семінарії в Ужгороді.

Багато зробив для розвитку культури й освіти Закарпаття: «Не нарікайте, що народ бідний, але робіть, щоби був культурний і тоді буде матеріально щасливіший». Автор кількох десятків шкільних підручників, граматик, читанок, букварів. Очолював Педагогічне товариство Підкарпатської Руси, Підкарпатський банк, організатор Учительської громади, почесний голова «Просвіти».

Як політичний діяч наприкінці 1919-го увійшов до складу Директорії Підкарпатської Руси, заснував і був керівником Народно-християнської партії (1922-1938), депутатом чехословацького парламенту.

Був одружений з донькою викладача гімназії Іриною Петрик. Подружжя не мало дітей, тож опікувалося приватним сиротинцем, де виховувалося понад двадцять дітей.

«Наша програма ясна і чітка. Нікому не хочемо робити кривди, хочемо, щоб у нашій країні запанувала правда, право й справедливість! Хочемо, щоб перестала біологічна політика нищення всього, що є українське», – виголосив Августин Волошин на конгресі Першої Центральної Руської Народної Ради 4 вересня 1938-го.

Восени 1938-го призначений прем’єр-міністром Карпатської України.

«Волошина часто представляли як типового духовника-політика-дипломата з часів Ренесансу. Але цей образ рішуче фальшивий, – писав паризький часопис «Ле Пті Парізієн» в лютому 1939-го. – Отець Волошин зовсім не подібний до того рафінованого духовенства, що засліплювало королівські двори своїм блиском та дорогоцінностями. Батько Волошин між населенням дуже об люблений і сам він – розумний реаліст. Він ані мрійник, ані фанатик».

14 березня 1939-го проголосив незалежність Карпатської України, наступного дня на засіданні Сойму обраний президентом.

Після угорської окупації емігрував у Прагу, зосередившись на науковій та педагогічній діяльності. Завідував кафедрою педагогіки Українського вільного університету.

У травні 1945 р. радянські спецслужби в Празі заарештували Волошина, перевезли до Москви й там ув’язнили у Лефортівській тюрмі, згодом перевели до Бутирської, де після численних допитів, фізичних і моральних тортур він помер від паралічу серця. Місце поховання невідоме.

Згідно з заповітом, укладеним роком раніше, свій маєток та заощадження заповідав єпархіальним училищам, учительським семінаріям, сиротинцям Карпатської України.

15 березня 2002-го Августину Волошину присвоєно звання «Герой України» (посмертно) з врученням ордену Держави.

15 березня о 12:00 год. у Львівському музеї історії релігії презентують банерну виставку до 150-річчя від дня народження президента Карпатської України Августина Волошина «Як боролось Закарпаття». Її розмістять на площі перед музеєм. Про це повідомили організатори.

До 150 річчя Августина Волошина письменник і драматург Олексанр Гаврош написав історичну драму «Блаженний Августин», На її основі створена п´єса «Остання ніч у Хусті», яка буде представлена глядачеві 16 березня о 18:00 у Закарпатському обласному театрі драми і комедії.