130 років з дня народження Романа Сушка
130 років з дня народження Романа Сушка, українського військового та політичного діяча, поручника українських січових стрільців, співзасновника УВО (української військової організації) та ОУН, одного із найближчих соратників голів проводу українських націоналістів Євгена Коновальця та Андрія Мельника. Відповідно до українського законодавства може бути причисленим до борців за незалежність України у ХХ сторіччі.
Народився Роман Сушко 9 березня 1894 в селі Ременів, нині Кам'янка-Бузький район Львівська область, в родині Кирила та Марії Сушків. Закінчив Народну школу в рідному селі та у 1913 році філію Академічної гімназії у Львові, продовжив навчання на юридичному факультеті Львівського університету.
З початком Першої світової війни вступив до легіону українських січових стрільців, командував сотнею, був учасником боїв на Маківці й Лисоні. У вересні 1916 року потрапив до російського полону. Протягом 1916—1917 років перебував у таборі для військовополонених австро-угорської армії у Царицині (Поволжя). Останнє звання в австро-угорській армії — обер-лейтенант.
13 січня 1918 року разом з іншими полоненими старшинами Легіону УСС прибув до Києва, де вступив до Галицько-Буковинського куреня Січових стрільців військ Центральної Ради і став активним учасником української революції.
Після розформування полку німцями 30 квітня 1918 року виїхав до Окремої Запорізької дивізії, де домовився про формування в її складі Окремого Січового куреня з галичан. Певний час перебував на службі у Запорізькому полку Окремої Запорізької дивізії Армії Української Держави. Наприкінці вересня 1918 року, після дозволу гетьмана П. Скоропадського на формування Окремого пішого загону Січових стрільців, переїхав разом з куренем до Білої Церкви, місця формування загону.
З середини грудня 1918 року — начальник 1-ї Січової дивізії військ Директорії, до складу якої ввійшли 1-й (сформований з галичан), 2-й (сформований з селян-повстанців), 3-й та 4-й (сформовані з вояків Сердюцької дивізії гетьмана П. Скоропадського, які перейшли на бік Директорії) Січових полків.
17 січня 1919 року Роман Сушко з ударною групою Січової дивізії, близько 2 тисяч, прибули до Полтави на допомогу Петру Болбочану. Але виявилось, що Петро Болбочан залишив зі своїми військами місто. Січовики очолювані Романом Сушком здобули частину Полтави та утримували півтори доби. Проте після запеклих боїв з полками Віталія Примакова та Дмітрія Шмідта, які переважали їх чисельно, змушені були 19 січня 1919 року залишити Полтаву. Роман Сушко разом зі своїми січовими стрільцями наприкінці січня 1919 року обороняв важливий залізничний вузол Гребінку від більшовицького наступу З кінця січня 1919 року — начальник Північної групи з оборони Коростенського залізничного вузла під Києвом, під час боїв був контужений.
Роман Сушко був серед тих, хто до останнього намагався зберегти українську державність у ході визвольних змагань Української революції. Він брав участь у Другому зимовому поході під командуванням Юрія Тютюнника у листопаді 1921 року.
У 1922 році повернувся до Львова, став одним із співзасновників Української військової організації, був обраний її крайовим комендантом на Заходній Україні, кілька разів був ув'язнений поляками.
У кінці 20-х років ХХ століття брав активну участь у створенн ОУН, з 1929 року став членом її Проводу.
Напередодні Другої світової війни сформував з добровольців ОУН, так званий «Легіон Сушка», на чолі якого брав участь у наступі німецької армії під час німецько-польської війни у серпні 1939 року. Легіон дійшов до Стрия, або майже до Львова, але змушений був повернути на захід, оскільки місто було віддане німецьким командуванням радянській стороні.
З кінця 1939 року мешкав у Кракові, призначений провідником ОУН на території Генеральної Губернії (1939—1941), на якій розбудував мережу ОУН. Був проти розколу ОУН (1940) і залишився на боці Голови ПУН полковника А. Мельника.
Автор статей на військові теми, спогадів про Базар і Січових Стрільців.
Вбитий біля будинку на вул. Чарнецького (нині — вул. Винниченка), 3 у Львові 14 січня 1944 року пострілом у спину. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.
Про Романа Сушка можна прочитати спогади його онуки, Христини Овад, видані в 2006 році в Торонто за посиланням
